École de traduction ukraino-française
L’Institut ukrainien, en partenariat avec l’Inalco, le festival VO-VF et le Club littéraire ukrainien, lance un appel à candidatures pour la première École de traduction ukraino-française.
Les participants travailleront sur la traduction d’extraits d’œuvres contemporaines d’écrivains ukrainiens, sous la direction d’Iryna Dmytrychyn, traductrice reconnue d’écrivains tels que Serhiy Jadan, Sofia Andrukhovych, Artem Chapeye et bien d’autres, ainsi que responsable des études ukrainiennes à l’Inalco.
INFORMATIONS IMPORTANTES
- L’École de traduction ukraino-française durera quatre mois et demandera une participation active et un engagement régulier.
- Le programme comprend des séminaires en ligne avec des discussions de groupe.
- Chaque participant bénéficiera d’une consultation individuelle avec l’une des professeures de l’École.
- Le cursus inclut des conférences sur la littérature ukrainienne et des thématiques liées au métier de traducteur et à l’édition.
- Les participants devront traduire deux extraits de deux ouvrages d’auteurs ukrainiens contemporains. Chaque extrait comptera de 3 à 5 pages.
- Les participants recevront les versions PDF des livres.
- Les traductions seront relues par un correcteur et figureront dans un catalogue que l’Institut ukrainien partagera avec des maisons d’édition et sur le site de l’institution.
DATES À RETENIR
Date limite pour répondre à l’appel à candidatures : 15 novembre 2024
Annonce des participants : 16 décembre 2024
Première réunion : janvier 2025 (date à confirmer)
Séminaires : février – avril 2025
Les candidats seront sélectionnés par un jury en fonction de la qualité de leur traduction de l’extrait ci-dessous, issu du livre Douze cercles de Yuri Andrukhovych :
Потяг є тільки один і ввечері, десь о сьомій тридцять три, він повинен прибувати, як тут кажуть, знизу — тобто з рівнин. Його зупинка згідно з розкладом повинна тривати дві хвилини, але переважно триває довше у зв’язку з тим, що за цей час із нього мусять вивантажити від п’яти до семи лотків хліба. Наприкінці квітня — а ми потрапили саме на цю пору — о пів на восьму вечора ще ясно, але потяг прибуде лиш коли добряче стемніє. Справа в тому, що до жіночки у віконечку не так давно потелефонували про його майже двогодинне спізнення, оскільки на перегоні між станціями Дупа Середня і Дупа Верхня на путях лежала корова (чорний ніби смола смольний ебонітовий апарат, а також далека від досконалості диспетчерова дикція все ж залишають сумніви, чи справді корова (колода? колона? корона?). Це однак не має значення, важливий сам факт двогодинного запізнення потяга. З нього випливає, що жіночка може знову зачинити касу і повернутися до хатніх обов’язків на сусідній, поки що не ягідній горі, а їздовий у кролячій шапці й турецькому светрі — випустити карого Здохляка у свіжу пристанційну траву й собі залягти на розписаній лаві в очікуванні щоденних п’яти лотків хліба (риби не буде).
Минає ще з чверть години майже цілковитої тиші, і з боку шосе виникає рев автомобіля, який, несамовито підстрибуючи на вибоїнах і каменях останнього перед станцією неасфальтованого відтинка, врешті кінематографічно гальмує на малесенькій площі перед головним входом. Це якийсь джипоїд, або щось наче міні вен, щось японське, американське, синґапурське, якесь таке сафарі, вестерн, екшн і фікшн, словом, машина марки іномарка, але при цьому, судячи з реву, не виключено, що з кразівським військовим двигуном. Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні. Там, вочевидь, у нього відбуваються перемовини з нецеремонно розштурханим їздовим, після чого він, виразно заспокоєний, зовсім повагом вивалює на перон, де присідає навпочіпки і закурює. Або повертається до джипоїда, все таки набираючи телефонний номер. Або вмикає в кабіні музику (запитання до наших радіослухачів: яку музику він може, курва, слухати?) і відкидає назад спинку сидіння, або заплющує очі.
Pour participer, veuillez traduire le texte proposé et remplir le formulaire en ligne en y joignant votre traduction.
LE JURY
Iryna Dmytrychyn, curatrice de l’École de traduction ukraino-française, responsable des études ukrainiennes, Inalco.
Marie Vrinat-Nikolov, professeur de langue et littérature bulgares, сo-directrice du master TL (traduction littéraire), Inalco.
Nathalie Carré, maîtresse de conférences en langue et littérature swahili, сo-directrice du master TL (traduction littéraire), Inalco.
Mai Lan Vidal, directrice exécutive du Festival VO-VF.
Oksana Mizerak, directrice du Club littéraire ukrainien.
NOS PARTENAIRES
INALCO
Créé en 1795, l’Institut national des langues et civilisations orientales (Inalco) est le seul établissement public d’enseignement supérieur et de recherche au monde à proposer une offre de formation en langues et civilisations aussi riche et reconnue en France comme à l’international. De la licence au doctorat en passant par les diplômes d’établissement, l’offre de l’Inalco se caractérise par sa grande diversité avec plus de 100 langues et civilisations enseignées et plusieurs filières professionnelles. Elle assure aux étudiants un enseignement de haut niveau, appuyé sur la recherche et axé sur l’insertion professionnelle.
FESTIVAL VO-VF
VO-VF, traduire le monde est la seule manifestation culturelle à proposer un rendez-vous annuel présentant la littérature mondiale sous un angle inédit en donnant la parole aux traducteurs, véritables voix du monde. Indispensables à la circulation des livres et des idées, les traducteurs sont souvent les meilleurs lecteurs et connaisseurs des œuvres qu’ils ont traduites, des langues et des cultures étrangères dont ils sont les passeurs. Souvent d’une grande érudition, généreux de leurs connaissances et heureux de rencontrer leurs lecteurs, ils sont les garants de rencontres de qualité.
CLUB LITTÉRAIRE UKRAINIEN
Le Club littéraire ukrainien, fondé en 2008 en tant qu’association loi 1901, a pour vocation de faire découvrir la littérature ukrainienne au public français ainsi que les œuvres littéraires françaises liées à l’Ukraine. Le club organise divers événements littéraires tels que des rencontres, des lectures et des spectacles. Il réunit des passionnés de lecture et d’écriture, tout en explorant des thèmes croisés comme la littérature et le cinéma, la littérature et l’histoire, ou encore la littérature et la musique.